Коли не було нічних клубів та будинків культури, і наставала осінь з довгими вечорами, тоді молодь починала збиратися на вечорниці. Приміщення для вечорниць наймають дівчата, вони ж і платять за нього, а хлопці наймали музик. Найчастіше це була хата вдови або самітної жінки, або – це вже в крайньому випадку – бездітного подружжя. Господарку хати називали Паніматкою, обов’язком якої було утримування ладу на вечорницях. Тривали вечорниці десь із 7 до 10-11 години вечора. У влаштуванні вечорниць було чимало відмінностей, зазвичай на вечорниці збиралися тільки дівчата і хлопці.
Розважальна програма.
· Загальна екскурсія до Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.
· Розділення групи на чоловічу та жіночу.
· Чоловіча прогулянка по селищу з «тормозком» від пані матки.
· Жіночий майстер по виготовленню ляльки мотанки та приготування калити, або слащьон по-опішнянському.
· Лякання, гадання, ворожіння.
· Народні ігри «В Князя», «Дрікман», «Гори дубе», «Калита».
· Українські народні танці та їх школа.
· Застільні та жваві пісні від фольклорного гурту «Воріття».
· Смачна домашня вечеря в українській хаті початку ХХ століття.