понедельник, 9 сентября 2013 г.

Виявляється, «прив’язати» чоловіка біля хати й утримати від блуду можна… глиняною макітрою. «Магію» глини та печі, таємниці опішнянських «левів» і «баранців» останні роки досліджує подружжя Анатолія та Олени Щербанів із Опішні на Зіньківщині


Опішнянські гончарі виготовляли феноменальні макітри, аби похизуватися. Фото з архіву Олени Щербань
Опішнянські гончарі виготовляли феноменальні макітри, аби похизуватися. Фото з архіву Олени Щербань
– Тисячолітні традиції наших пращурів повертаються. І недарма, – вважає старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, лауреат премії ім. Василя Скуратівського Олена Щербань. – Бо у тих обрядах та віруваннях не лише наша душа. Люди стали спраглими до живого, натурального та й скучили, мабуть, за своїм. Глина, особливо коли йдеться про готові вироби, – це справді магія. Глина пройшла всі стадії «очищення»: воду, вогонь і повітря, а ще вона заряджена позитиною енергетикою від рук майстра.
Серед усього глиняного посуду, що використовували в побуті наші предки, окремої уваги заслуговує макітра.
– Я назвала б цю посудину господинею хати. У кожної жінки мала бути макітра. Колись наші бабусі її ставили на печі, у центрі хати. У ній вчиняли тісто, подавали варене, печене, рідке й густе, зберігали сипуче.
Піч – це тепло, до печі горнулась родина, піч пахла хлібом. А глина має здатність убирати все це й віддавати. Не тільки запахи, а й настрої. Тож у тих макітрах – родинні радощі й клопоти, сни і мрії, любов і сподівання. Кожна макітра несла в собі магічну силу своєї хазяйки, вважає Олена Щербань.
У народі вірили, що макітра тримає вдома чоловіка, «прив’язує» його до своєї хати.
– Макітра «вагітна» добром. Це символ жінки, її сутності. Купувати глиняний посуд краще на Великдень чи Різдво, саме так робили наші предки, – радить науковець.
Дослідженнями українського глиняного посуду Олена Щербань займається вже майже десять років. Крім того, разом з чоловіком Анатолієм вони зібрали колекцію «таємничого» посуду.

Що приховують опішнянські «леви» й «баранці»

Кандидат історичних наук, етнолог та археолог за освітою, уродженець Диканьки Анатолій Щербань почав збирати кераміку років з 11-ти. Згадує, що все почалося з маленького баранця.
– Це була невеличка скульптурка, дуже поширена в радянські часи. Такі були чи не в кожній українській родині. Моєму татові того баранця подарував його дід, – пригадує Анатолій.
Нині у колекції Анатолія – близько тисячі керамічних левів та баранців, яких вони продовжують «збирати» вже разом з дружиною.
Цього глиняного лева з відбитою ногою Анатолій Щербань знайшов на смітнику. Дізнався ім'я автора роботи, знайшов його, а той, навіть сліпий, упізнав свою роботу та розповів історію створення виробу. Фото Олени Буряк
Цього глиняного лева з відбитою ногою Анатолій Щербань знайшов на смітнику. Дізнався ім’я автора роботи, знайшов його, а той, навіть сліпий, упізнав свою роботу та розповів історію створення виробу. Фото Олени Буряк
– Фігурки цих глиняних тварин відомі ще з кінця ХІХ століття. Вважалося, що виготовляли їх як святковий посуд для розливання вина. Проте я з цим не погоджуюсь, бо насправді з таких «пляшок» дуже незручно щось наливати, – запевняє історик. – Цікавий і образ самого лева. У ті часи українські майстри, які ліпили левів, навряд чи могли десь бачити цих тварин живими. Я та багато моїх колег займаємося вивченням цього питання. Колись справжнє значення цих фігурок може стати відкриттям.
Говорить, останні роки на такі скульптури серед поціновував гончарних виробів – справжній ажіотаж.
– Якщо кілька років тому подібного баранця на інтернет-аукціоні можна було купити гривень за 50, то сьогодні треба викласти за скульптурку від 200 до 500 гривень у залежності від віку виробу.
У колекції родини Щербанів дуже давніх статуеток немає. Найдавніші роботи опішнянських майстрів, що вони зібрали, – 1950-х років. Однак унікальна ця колекція іншим.
– Коли приїхав на роботу до Опішні, був шокований тим, що побачив на смітниках! Люди викидали цих левів та баранів як непотріб. Одна з таких статуеток – узагалі гордість моєї колекції, – показує її Анатолій. – Того лева побачив на одному зі сміттєзвалищ.
Розпізнавши стиль роботи, знайшов і самого майстра. Ним виявився відомий опішнянський гончар, лауреат Шевченківської премії Михайло Китриш.
– Майстер уже зовсім сліпий і старенький. Я показав йому статуетку. Дідусь пальцями «упізнав» свій виріб і розповів, що виготовив його 40 років тому на замовлення американців. Певно, скульптурка якимось чином не потрапила, куди мала, і ось тепер без ноги валялася на звалищі.
Усі такі знахідки Анатолій Щербань реставрує й зберігає у невеличкій світлиці-музеї в Опішні, де вони разом з дружиною Оленою дарують життя й іншим предметам давнини наших предків.
Олена БУРЯК

"Не намагаюся творити якихось міфів і говорити, що моя лялька несе якусь силу" / "Does not try to create some myths and talk that my doll carries some force"

У Великих Сорочинцях на Полтавщині відкрився найвідоміший українським ярмарок
20 СЕРПНЯ 2013, 23:06 http://firstua.com/uk/news/1tv/2013/08/20/44151 
Торгівля з літературним присмаком. У Великих Сорочинцях на Полтавщині відкрився найвідоміший українським ярмарок. Уславлений Миколою Гоголем базар давно вийшов за межі звичайного торжища й перетворився на справжнє національне надбання. Цього року чекають на півмільйона туристів. Чим тішитимуть - бачив Ігор Меделян.
Під запальні та колоритні національні мотиви Сорочинці танцюють, гуляють та приймають гостей. П'ять днів поспіль тут гомонітиме безперестанку. Гостям - розваги. Місцевим - бізнес. На час ярмарку житло здає мало не все село.
Уродженець Великих Сорочинців Гоголь навряд чи здогадувався, яку рекламу своїм твором зробив місцевому ярмарку. Нині це найбільше торжище країни, про розмах якого сучасники письменника й не мріяли.
Микола Ляпун, директор торгового дому:
- Десь мільйон 200, мільйон 300 гривень зНДС. Сьогодні можна прямо тут купити цей автомобіль і виконувати завдання, які стоять перед Україною.
Тут не лише таланти комерційні, а й мистецькі - Сорочинці давно славляться народними майстрами. Олена, кандидат історичних наук, етнограф, краєзнавець, на ярмарку навчає дітей улюбленої справи - робити ляльок-мотанок.
Олена Щербань, майстриня:
- Я не намагаюся творити якось міфів і говорити, що моя лялька несе якусь силу. Моя лялька призначена для гри дітям і для прикраси інтер'єру. А те, як я це подаю дітям, як навчаю цьому маленькому мистецтву, то це вже моя фішка.
Безпеку ярмаркувальників оберігають правоохоронці. Робота спокійна, не скаржаться. Громадяни до них звертаються лише по консультації.
- Запитують, где находятся места общественного потребления, и где находятся банкоматы ищут. И все.
На згадку із Сорочинського ярмарку окрім краму везуть і сотні сувенірів. Для особливо вибагливих роблять просто на місці. За бажанням, як у давні часи, карбують монету із зображенням на вибір. Обмін за курсом - одна козацька за тридцять нацбанківських.
- Шановний пане, для вас і для новин Першого національного каналу чеканемо козацьку монету - гоп!
Автор: Ігор Меделян. Оператори: Олександр Прозоров, Костянтин Худолій. Перший Національний.

Про новий старохуторянський проект "Старе КІНО" / About a new starokhutoryanskiy project the "Old CINEMA"

Кіно-Студія на Хуторі! 

З Жовтня 2013 року!!!
Міжнародний туристичний комплекс Гостинний двір «Старий хутір» започатковує новий проект - «Старе кіно».
Трансляція кінофільмів здійснюватиметься старовинним кінопроектором.
Кінокадри перенесуть Вас у забутий і маловідомий світ життя наших бабусь і прабабусь.
Лише завдяки їм ми можемо побачити всю повноту життя минулого століття.
Вхід в кіностудію для відвідувачів «Старого хутора» буде безкоштовним

четверг, 5 сентября 2013 г.

Туристичний веломаршрут "Сільськими околицями" / Tourist velomarshrut by the "Rural fence surrounding villages"

ГО «ВелоПолтава», Зелена садиба «Старий хутір», 
Міжнародна волонтерська організація «SVIT-Україна»
у рамках проекту «Мандруймо Полтавщиною»
відкривають  новий туристичний маршрут
«Сільськими околицями»
    13 липня 2013 року о 13.00 приєднуйся  до руху активістів  які презентуватимуть третій  промаркований туристичний веломашрут «Сільськими околицями». Використай можливість представити в нашому проекті свій регіон. Тебе вітатимуть гончарна Опішня, дуби Лихачівки,сосновий ліс Деревок,  прохолодна Ворскла, Попівське озеро і ще багато миловидних місць. Супровід маршруту вібуватиметься за підтримки відомого краєзнавця. Ну  що зацікавило?! Отож, бери велосипед, друзів і хороший настрій і разом з нами  відкрий для себе красу Полтавського краю та активного відпочинку!
Опис маршруту:

Екскурсійні маршрути від "Старого хутора" /

Екскурсії від Міжнародного туристичного комплексу «Старий Хутір»

1. Екскурсія по Опішному. Відвідувачі матимуть змогу ознайомитися з давньою та новітньою історією селища. Побувають на городищі скіфського часу Кардашів Вал, Опішнянському городищі роменської культури VІІІ століття, побачать укріплення козацької доби. Почують захоплюючу розповідь про мешканців та гостей краю. 
2. Екскурсія на Більське городище. Найбільша археологічна пам’ятка Східної Європи початку доби заліза здавна захоплює своєю величчю. Добре збережені вали фортеці 2,5-тисячолітньої давнини вражають. А розповідь досвідченого екскурсовода дозволить поринути у бурхливий світ історії скіфського часу. Відвідувачі також познайомляться з «Українським Стоунхеджом» - майданом «Розрита Могила», селищем Котельва, зможуть придбати смачні, екологічно чисті місцеві продукти . 
3. Екскурсія до оспіваної  Миколою Гоголем Диканьки. Овіяна легендами Диканька – насичене історичними подіями і пам’ятками селище. Під час екскурсії будуть оглянуті Тріумфальна арка (1820 р.), Миколаївська церква (1796 р.), Троїцька церква (1780 р.), Бузковий Гай (середина ХІХ століття), місце розташування палацового комплексу, кількастолітні велетні дуби. Екскурсійний маршрут проляже через Диканський історико-краєзнавчий музей, експозиція якого – одна з найкращих серед музеїв районного масштабу в Україні. 
4. Екскурсія в родове гніздо Миколи Гоголя. Село Гоголеве нині є місцем паломництва шанувальників красного письменства. Оскільки в ньому розташований музей класика світової літератури, що навічно зафіксував на папері красу українського села, барвистий світ міфології… Екскурсія пролягає через маєток батьків письменника, де зберігається значна кількість унікальних експонатів; парк, в якому відпочивали Гоголі; могилу його батьків.
5. Екскурсія до м.Полтава. Полтаву по праву можна вважати містом музеїв. Музей історії Полтавської битви, Полтавський краєзнавчий музей, Полтавський художній музей «Галерея мистецтв», Садиби-музеї Івана Котляревського, Володимира Короленка й Панаса Мирного, Музей історії космонавтики – навіть цей неповний перелік вражає. А краса обласного центру, перлини його архітектури не залишать нікого байдужими. 



Схема маршруту «Міжрайонний»
Тип шляху: велосипедний
Довжина: 34 км
Умови місцевості: грунт, асфальт
Рекомендована пора року для здійснення подорожі: літо, осінь

Смаколики по-староопішнянськи / Goodies in staroopishnyansky

ГАСТРОНОМІЧНА ОСІНЬ В «СТАРОМУ ХУТОРІ» 

Опішня у давнину розташовувалась на перехресті двох важливих торгівельних і комунікаційних магістралей. Десятки тисяч мандрівників проїжджали і проїжджають нині її вулицями, зупинялися, харчувалися. Славилося містечко своїми кухарями, наїдками та напитками. Хтось-то спеціально приїздив, щоб спробувати маринади щонайліпших опішнянських господинь.
„По ярам и буеракам” Опішного, „покрывая склоны оврагов и холмы своей зеленью” розташовуються розкішні сади. Принаймні з другої половини XVIIІ століття в них пестили-ростили яблука, груші, вишні, дикі персики, абрикоси (морелі), терен, чорну, білу й червону смородину, малину, агрус, барбарис, ожину, полуниці, суниці, горобину, бузину й шипшину…. Принаймні з середини XVIIІ століття садові плоди стали візитівкою торгівлі Опішного.

Про дзвони в Святотроїцькому храмі / Call on Saint Trinity Church

ОПІШНЯ – З МАЛИНОВИМ ПЕРЕДЗВОНОМ!
Козацька Опішня здавна славилася церквами з багатим начинням, подарованим щедрими парафіянами – іконами, книгами, дорогоцінним посудом. Гордістю храмів, їхнім голосом, що скликав прихожан на службу, повідомляв про радісні чи сумні події, були дзвони. Наприкінці ХІХ століття кожна з опішнянських церков (а їх було шість) мала не менше п’яти дзвонів.
Наприклад, в Успенській церкві були дзвони вагою 1088 кг, 368 кг, 112 кг, 48 кг та 24 кг. Повільними ударами великого дзвону віруючих закликали на служби – вечірні, утрені й обідні, сповіщали про частини богослужіння.

Кераміколюби

Виставка 15 серпня 2013 
«Глиняна пластика опішнян
(із приватної колекції Щербанів
салон-студія «Лялина Світлиця»
Кожен осередок народного мистецтва України має своє лице. Опішнянська кераміка другої половини ХХ століття дивиться очима різноманітних баранів, левів та інших тварин. Ці вироби завоювали міжнародне визнання. Саме завдячуючи їм три патріархи опішнянського гончарства – Іван Білик, Василь Омеляненко та Михайло Китриш стали лауреатами найпрестижнішої премії в Україні – імені Тараса Шевченка. Не дивно, що опішнянський зооморфний посуд прикрашає колекції багатьох музеїв. Останнім часом активізувалися у царині збирання таких виробів і приватні колекціонери. На жаль, більшість приватних колекцій опішнянської кераміки нині не доступні для огляду широким колом зацікавлених людей. Дана виставка є однією з небагатьох в Україні виставок речей з приватної колекції.

Про міжнародний волонтерський табір / On International Volunteer Camp

"Відкриваючи скіфські стежки"
В Опішні  розпочав роботу міжнародний волонтерський табір "Відкриваючи скіфські стежки", який організовує Міжобласна волонтерська організація "СВІТ-Україна" спільно з громадською організацією "ВелоПолтава" та зеленою садибою "Старий Хутір". Волонтери з України, Азербайджану та Італії долучилися до проекту "МАНДРУЙМО ПОЛТАВЩИНОЮ", метою якого є маркування туристських шляхів в Полтавській області.
В Колегіумі-мистецтв відбулася зустріч учасників проекту з місцевими активістами, у рамках якої розглядалися питання розвитку активного туризму, екології та пропагування здорового способу життя. Координатор проектів МВО "СВІТ-Україна" Марія Серветник поділилась досвідом організації міжнародних волонтерських таборів та проектів. Завуч колегіуму Валентина Зубань провела короткий екскурс з історії заснування школи, розповіла про участь вихованців у різноманітних екологічних, туристичних та пізнавальних заходах. Місцевий активіст Андрій Жиденко з власного досвіду розповів про проведення екологічних акцій "Чисті береги". Проект "МАНДРУЙМО ПОЛТАВЩИНОЮ" представив член ГО "ВелоПолтава" Юрій Репало, який повідомив про вже створені та діючі маршрути "Опішнянськими стежками" та "Міські млини", крім цього Юрій наголосив на необхідності створення нових маршрутів, які дозволять відчути та осягнути надзвичайну красу, понуритися у минуле і відчути дивовижну енергетику краю. Також перед присутніми виступила Ольга Откидач, активіст ВЕГО "МАМА-86", яка познайомила з проектом "Зелені території Полтавщини", метою якого є моніторинг зелених зон, та інформування населення з екологічних питань. До розмови долучилася волонтер "СВІТ-Україна" та громадський діяч організації "Молода Просвіта" Ірина Бай, яка розповіла про розвиток зеленого туризму а також про стан велотуризму на Західній Україні. Підсумки даної зустрічі підвів місцевий ентузіаст і активіст Олександр Кудинець, який є головою осередку зеленого туризму в Опішні, а також локальним партнером даного проекту.