ОПІШНЯ – З МАЛИНОВИМ ПЕРЕДЗВОНОМ!
Козацька Опішня здавна славилася церквами з багатим
начинням, подарованим щедрими парафіянами – іконами, книгами, дорогоцінним
посудом. Гордістю храмів, їхнім голосом, що скликав прихожан на службу,
повідомляв про радісні чи сумні події, були дзвони. Наприкінці ХІХ століття
кожна з опішнянських церков (а їх було шість) мала не менше п’яти дзвонів.
Наприклад, в Успенській церкві були дзвони вагою 1088 кг,
368 кг, 112 кг, 48 кг та 24 кг. Повільними ударами великого дзвону віруючих
закликали на служби – вечірні, утрені й обідні, сповіщали про частини
богослужіння.
В усі дзвони дзвонили, щоб оголосити про початок служби
після закінчення звучання великого. А також, для створення урочистого настрою, на
Різдво й упродовж великоднього тижня та трьох днів після нього.
Під час похорон та панахиди мелодія дзвонів була сумною. Великий
дзвін використовували для сповіщення населення про пожежу; під час сніжних
буранів…
На жаль, у буремне ХХ століття під орудою провідників
більшовицької ідеології опішняни, нащадки будівничих, знищили всі храми. Без
вісти зникло і більшість церковного начиння.
Лише після 1990-х років в селищі почалося поступове відновлення
церковного життя. Знаменним у цьому плані став 2013 рік. Святотроїцький храм –
єдина церква сучасної Опішні – поступово обрів прекрасний іконостас, один з
найкращих і найживописніших зі створених у Полтавській області впродовж часів
незалежності України. На свято Успіння Пресвятої Богородиці в храмі з’явилося 7
нових дзвонів (вагою 60, 50, 40, 30, 20, 10 та 5 кг). Разом зі 100-кілограмовим,
вони створили неповторну гаму. Важливо відзначити, що спонсорами створення
іконостасу та дзвонів стали уродженці Опішного.
Дзвони встановлено… Над селищем полинув малиновий
передзвін… Ніби спомин про минулу його
велич і надія на відродження слави.
Комментариев нет:
Отправить комментарий